Для душі

В холодну ніч душа бажає смутку,
І спокою, і тиші, й самоти…
Одній їй легше поле перейти
І загубить на ньому Незабудку.

І загубить навмисне… Небо. Сніг.
Гарячі зорі – краплі малинові…

Остання буква догорає в Слові,
До котрого ти так і не добіг.
Микола Гриценко

Ліна Костенко

Дзвенять у відрах крижані кружальця.

Село в снігах, і стежка ані руш.

Старенька груша дихає на пальці,
їй , певно, сняться повні жмені груш.

Їй сняться хмари і липневі грози,
Чиясь душа, прозора, при свічі.
А вікна сплять, засклив мороз їм сльози.
У вирій полетіли рогачі.

Дощу і снігу наковтався комин,
і тин упав, навіщо городить?
Живе в тій хаті сивий-сивий спомин,
улітку він під грушею сидить.

І хата, й тин, і груша серед двору,

і кияшиння чорне де-не-де,

Все згадує себе в свою найкращу пору.

І стежка, по якій вже тільки сніг іде...

Мы стареем не от старости

Е. Евтушенко

Мы стареем не от старости
Не от прожитых годов.
Мы стареем от усталости,
От обид и от грехов.

От тоски и обреченности,                                                                         От несбывшейся любви,                                                                          От житейской безысходности,                                           Повседневной суеты.                                                                                

От забот, что только множатся,                                                                  От проблем, что не решаются,                                                               Мы стареем раньше возраста                                                               Ибо души иссушаются.